Bossa nowa, або ж українській інтимізм?

"Це боса нова. Дуже непогана музика" - сказала мені мама, прослухавши останні декілька пісень. Після цього випадку я дійсно загуглив, та вияснив, що мій стиль справді являється подібним боса нова - але чи знав я про це з самого початку? Чи взагалі міг підозрювати, що совокупність моїх улюблених жанрів - інтимізм, наївність, та примітивізм - являються вже існуючим жанром? 

Достатньо цікаво. Дійсно, з самого початку я надихнувся трохи жанрами арт-мистецтва, а трохи навіть декотрими співвічизниками музикантами (більш досвідченими та музичними, але також працючих в жанрах наівізму, тощо). Про те, що комбінація всього цього в ітогу привела мене не до "чогось нового" а до "боса нови"... Можливо, підійшла б цитата "Ніщо не ново під місяцем", але ж насправді - я дуже радий, що я не один. На данний момент я заслуховую до дір плейлисти з боса нова, і це мене надихає. Але ж все ж - як не крути, якби боса нова не узагальнювала все, все ж таки мою творчість можно класифікувати як "Український інтимізм". Бо тематики, манера, декотрі елементи - самі кажуть за себе. Але ж "боса нова" сильно надихнув мене, і сподіваюся, що скоро я створю ще цікаві композиції, мого формат-одиночного-гурту "Каштановий бульйон"